Роль променевої та системної терапії при локалізованих шкірних пухлинах

Локалізована плоскоклітинна карцинома шкіри часто потребує спільної роботи дерматології та онкології разом із хірургічною бригадою для досягнення оптимального локального контролю. Коли радикальне висічення ускладнене анатомічними або функціональними обмеженнями, рішення щодо застосування променевої терапії та системних методів стає центральним. Правильна діагностика, врахування патоморфологічних факторів і прогнозу дозволяють індивідуалізувати лікування та зменшити ризик рецидиву при збереженні якості життя пацієнта.

Ця стаття має інформаційний характер і не є медичною порадою. Будь ласка, зверніться до кваліфікованого медичного фахівця для індивідуальних рекомендацій та лікування.

Біопсія та патоморфологія

Біопсія — перший крок для підтвердження діагнозу; патоморфологічне дослідження визначає ступінь диференціювання пухлини, глибину інвазії та наявність периневральної чи судинної інвазії. Ці характеристики безпосередньо впливають на вибір між одною лише хірургією або додатковою променевою терапією. У складних випадках рекомендовано повторну або розширену біопсію для точного визначення меж пухлини і планування подальшого лікування у межах мультидисциплінарної команди.

Діагностика і стадіювання

Клінічна діагностика доповнюється дерматоскопією та інструментальною візуалізацією (УЗД лімфовузлів, КТ або МРТ при підозрі на глибоку інвазію). Стадіювання враховує розмір, глибину інвазії та регіонарні метастази і є ключовим для визначення ризику локального рецидиву чи системного поширення. Коректне стадіювання допомагає вирішити, чи достатньо хірургії, чи потрібна ад’ювантна променева терапія або навіть оцінка можливості системного лікування.

Роль променевої терапії

Променева терапія може застосовуватися як радикальний метод у випадках, коли хірургічне втручання неможливе або недоцільне, а також як ад’ювант після операції при факторі високого ризику (позитивні краї, периневральна інвазія). Планування опромінення включає визначення цільових обʼємів, оптимальне фракціонування і заходи захисту суміжних тканин. У деяких анатомічних зонах радіотерапія дозволяє уникнути значних косметичних чи функціональних дефектів, зберігаючи при цьому ефективність локального контролю.

Системна терапія: імунотерапія та хіміотерапія

Імунотерапія, зокрема інгібітори контрольних точок імунітету, демонструє клінічну активність при місцево-поширених і метастатичних випадках і може розглядатися, коли радикальне місцеве лікування неможливе. Хіміотерапія частіше використовується при агресивному перебігу або в паліативних цілях. Вибір між імуно- та хіміотерапією залежить від клінічної картини, супутніх захворювань і результатів обстеження; у деяких випадках розглядають участь у клінічних дослідженнях з комбінованими підходами.

Хірургія та міждисциплінарна співпраця

Хірургічне висічення з чистими краями залишається стандартом лікування для більшості локалізованих пухлин. У зонах, де важлива економія тканини, застосовують мікрографічну (Mohs) хірургію. Коли операція небезпечна для функції або не дає гарантії радикальності, команда хірургів разом із радіотерапевтами та онкологами планує комбінований підхід, який може включати передопераційну або післяопераційну променеву терапію чи системні препарати для зменшення ризику рецидиву.

Прогноз, рецидив і молекулярні маркери, клінічні дослідження

Прогноз при локалізованій SCC зазвичай сприятливий, але існують фактори, які підвищують ризик рецидиву та регіонарного метастазування: великий розмір, глибока інвазія, периневральна інвазія. Дослідження молекулярних маркерів може допомогти у стратифікації ризику та виборі пацієнтів для імунотерапії. Клінічні дослідження продовжують оцінювати нові комбінації променевої та системної терапії, і при наявності показань участь у них слід розглядати як опцію в межах інформованого вибору.

У підсумку, у багатьох випадках досягнення локального контролю й зниження ризику рецидиву можливе завдяки індивідуалізованому мультидисциплінарному підходу, що поєднує точну біопсію і патоморфологію, коректне стадіювання, хірургічні методи, променеву терапію та за потреби системні методи. Рішення про лікування має базуватися на клінічних даних, патоморфології, очікуваннях пацієнта та консультації з командою фахівців.